Миколу зустріла
На раннім пероні.
Він їхав до мами в село.
Із зміни нічної,
Був під самогоном,
Тому одкровення зійшло.
Із того почав,
Що поїхав до Польщі,
Для наших там всі поля.
Дружина ж Оксана
На прислані гроші
Знайшла собі хахаля.
Пішов з безнадії
В найближчу посадку,
Бо жити так далі не міг.
Мотузка порвалась,
Підгнивша попалась –
Не згодив Господь той гріх.
Спочатку пиячив
Бо не було вдачі,
А потім Людмилу знайшов.
Зійшлися. Нормально.
Та іноді сп’яну
Закислить Оксана кров.
А їхав з хрестин,
Так мінти повязали,
Проблеми були ще ті.
А зараз зібрався
Прямує до мами
Машину зробити сестрі.
А зранку вода
Йшла зелена із крану
Темніша за напій тархун.
Так душ не прийняв
Було страшно реально.
Поїхав, помивши пісюн.
Я щиро сміялась
З води катаклізму
На фоні трагічних подій.
Не самий тактовний
Микола, це звісно,
Та, Бог мій, який живий.
Мораль тут така –
Пропаде безнадійність,
Як повінь іде на спад.
І нову сторінку
Писатиме повість
Життя і на новий лад.
