Я бачила четверту гілку влади. Час від часу вона з’являється. З’являється нізвідки, як зображення на фотопапері. Проявляється для того, щоб діючі царьки не забували – вони під контролем.
Вечір. Звичний гомін стомленого міста. Все як завжди. Але по периметру тротуару офісу МВС через кожні два метри стоять співробітники МВС, вартують свої апартаменти. Щось назріває.
Два чоловіки, зупиняються напроти входу до офісу, починають ладнати нехитру апаратуру. Мить – їх вже сім. Зринув перший синьо-жовти прапор. За десять хвилин опиняюся в юрбі кремезних чоловіків. Військові. Цю енергію спокійної сили не спутаєш. Трапляються і цивільні, як ото я. До нас ставлення особливе, рівне, обережне. Відчуваю себе населенням. Гостем на чужому святі життя. Радісно кричу «Героям слава!» і «Смерть ворогам!». Мій пискливий голос губиться в їх беземоційному, безапеляційному «Україна понад усе!». І стає так спокійно від того, що є в Харкові люди для яких Україна понад усе, і саме ці люди не дозволять законно обраній владі продати і місто, і область. Бо законно обрана влада – вона може. Спокійно від того, що бувших військових не буває. Бо військовий це не професія. Вихідці з народу. Живуть для народу. Помирають за народ. Тільки вони не народ, вони влада.
Написано розумно,сильно.Дає грунт для роздумів..
Спокійна сила-нам потрібна.. Але, може, хай охороняє спокій і не стає владою..
І ще,вибачте,не повірила,що у Вас-писклявий голос)
Все казочка. В 2014 з вікна робочого кабінету (виходить на господарчий двір адміністрації) спостерігала, як військові, що охороняли будівлю ХОДА розступилися і пропустили юрбу громадянських. На площі пристрасті. А з чорного ходу заходить російська весна. У військових - наказ, вони виконують. Пам"ятаю, як йшла додому, усвідомивши, що завтра прийду на роботу в ХНР. А що зробиш. Хтось комусь продав місто. Той, хто дав наказ - розступитися.
Написано розумно,сильно.Дає грунт для роздумів..
Але, може, хай охороняє спокій і не стає владою..
