|
Ганна Демиденко
«До Волі…»
(Збірка поезій)
Видавець - ТОВ «Нілан ЛТД»
Вінниця – 2021
Наклад - 100 прим.
Об’єм – 220 стор.
Тверда палітурка
1.
З радістю отримав від Ганни Демиденко нову її книгу віршів «До Волі…». (Це вже дев’ята її поетична збірка, що вийшла друком.) Я не тільки прочитав всі вірші, я ще деякі з них зачитував знайомим, а також давав охочим книжку читати. Людям подобаються прості, зрозумілі, технічно досконалі вірші Ганни Демиденко. Лише від декількох книголюбів почув зауваги такого роду – хоча кожен з віршів сам по собі гарний, але, читаючи збірку, помічаєш, що чимало віршів оповідальні, однотипні, ніби варіації на одну тему.
Я спробував поміркувати над тим чи є впізнаваність, одноманітність, оповідальність об’єктивними критеріями якості художнього твору.
Підемо по порядку.
Отже, чи є новизна ознакою «справжності» мистецтва? Мабуть що ні. Тому що новизна суб’єктивне відчуття - нове для одного читача, буде вчорашнім днем для іншого. Реакція на прочитаний вірш може бути різною.
Один читач вигукне: «Як цікаво! Мені таке й на думку не спадало».
Інший скаже: «Я бачив і відчував так само, а написати так чомусь не зміг».
Третій подумає: «Банальщина! Щось подібне я вже зустрічав в інших.»
Хтось чекає від авторів уміння знайти своєрідну, оригінальну подачу. А хтось готовий асоціювати свої почуття з досить банальними текстами - такими, як слова поп-пісень або шаблонних вітальних листівок. Як кажуть: «На колір і смак товариш не всяк».
Щодо одноманітності. Петрарка написав для Лаури 366 сонетів про своє нерозділене кохання. Гадаю десь на 180-му сонеті будь-який читач скаже собі, що вірші хоч і гарні, але дуже вже одноманітні.
Розумію, що аналогія не зовсім вдала, проте, якщо пекар випік 100 однакових пиріжків і задовольнив 100 дітей, які їх з апетитом з’їли, то чому 100 віршів написаних приблизно на одну тему, не можуть сподобатись 100 читачам?
Поетеса обрала собі творчу ниву, на якій постійно трудиться, вирощує одну культуру – пише вірші, але як не може бути на грядці абсолютно схожих двох морквин так і не може бути абсолютно схожих віршів. Кожен овоч ( або вірш) гарний, смачний, корисний, навіть при всій їх подібності до інших.
Щодо оповідальної стилістики в віршах. Варто сказати, що давно вже існує в літературі такий жанр, як наративна** поезія. В цих віршованих творах розповідаються сюжетні історії, зображуються історично-культурні події чи думки автора поетичного твору, щодо них. Тому і така поезія має свого читача. Не всім же хочеться читати складні, головоломні, незрозумілі або зовсім позбавлені сенсу вірші неофутуристів, символістів, концептуалістів і т.п. Знову ж таки: «Кожен Івась має свій лас».
2.
Вірші в збірці «До Волі…» згруповано в декілька, можна сказати, класичних розділів : «Любов до України», «Історична тема», «Митець на сторожі мови і його роль в суспільстві», «Любовна лірика», «Пейзажна лірика», «Війна на Донбасі».
Не можуть бути банальними вірші про любов до рідної країни, про війну, яка і досі триває, про біль і сльози матерів, навіть якщо читач читав на цю тему вже доволі творів.
Поховають бійця, як належить, як слід,
Та від того матусі не легше.
Смерть і цю проковтне Україна і світ?
Втрата сина далеко не перша.
«Привезли чоловіка із зони АТО» (стор. 168)***
Ганна Демиденко філолог за освітою. Може тому поезія її головний засіб самоствердження і дієвий важіль творчої активності. Поезія для неї – це форма існування.
Люблю поезію й свою творю давно,
Не знаю ще творитиму допоки…
Чи то від Бога так мені дано,
А чи гашу душі у ній неспокій.
«Люблю поезію»(стор. 82)
Поетеса бере на себе задачу осмислення соціальних та історичних травм, складних суспільних питань,
По краплинці збираєм історію
Із архівів таємних, гробниць,
Хоч була вона надто зашторена,
Обізвалась гучніш громовиць.
«Скільки ж їх!» (стор. 71)
Не обов’язково слова поета мають розходитись на цитати. Це можуть бути прості слова, Образи і думки.
Чи ж не талановита Україна,
Коли куди не кинь – живий поет?
Оспівані не раз верба й калина,
Тополя з вітром, навіть очерет.
«Талановита Україна»(стор. 39)
Поет – як музичний інструмент, вібрує, звучить, реагує на внутрішні і зовнішні порухи і збудники.
До осені вже просяться літа…
Візиткою – сріблясто-білі скроні…
Давно без танцю вечори й свята,
Але поезій дозрівають грони.
«О музо, не дозволь душі старіть!» (стор. 81)
Поетеса живе дійсністю. Її поезія не є втечею від реальності. Немає бажання ухилитися, втекти, сховатися від безрадісних фізичних і психічних аспектів реального життя в світі примарному, вигаданому. Її особистість не прагне поринути у світ ілюзій і фантазій. Її поезія про суще.
У українця й хатка, як картинка,
І в хаті не бува порожній стіл:
Там сало й хліб, і молоко у кринках,
І хрін з горілкою, і з огірків розсіл.
«Талановита Україна»(стор. 39)
Вірші Ганни Демиденко - це слова, надиктовані її серцем, бо торкаються найглибших почуттів. Поезія передає внутрішнє прагнення поетеси жити в гармонії з навколишнім світом, допомагає поділитися найсокровеннішими думками.
Із сивиною роки обнялись,
Намалювали і сліди печалі.
Змінились – не такі ми, як колись,
Бо з юністю назавжди розпрощались.
«А ми пливем… в однім човні» (стор.102)
Здавалося б про кохання скільки вже всього написано. То що, доволі вже може про нього згадувати, бо це неоригінально і банально?! Ні, не доволі! Люди писали, пишуть і будуть писати.
Ось рядочки з вірша Ганни Демиденко з розділу любовної лірики:
Немов осінню, тепло-ніжну казку,
П’ємо удвох цей трунок чарівний,
Де все переплелось: і сивина, і ласка,
І почуття невинної вини…
Тікають сни у щастя позолоті,
Їм поміститись важко у душі,
А ми удвох над вічністю в польоті
Й вогонь кохання ллється у вірші.
«Зустрілось кохання» (стор.103)
А скільки в світі літературних текстів існує описів природи, зокрема серпневого пейзажу. Та все одно, спраглим до слова варто почитати і такі рядки зі збірки «До Волі…»:
Ідуть-пливуть тумани над землею,
Купають сірі ноги у воді,
Розбуджені ранковою зорею
Ховають віти в мокрій бороді.
«Такий він – серпень» (стор.132)
Книги віршів в наші дні найчастіше випускаються автором для самого себе, щоб, так би мовити, «підвести риску під етапом творчості». Якщо сторонні люди (спонсори, меценати) вкладають гроші в видання книг Ганни Демиденко, значить, ці книги того варті.
--------------
Євмен Бардаков
21.08.21
* - переінакшено рядок вірша Ліни Костенко - «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».
**- Наратив – (англ. і фр. narrative — розповідь, оповідання, від лат. narrare — розповідати) - сукупність пов'язаних між собою реальних чи вигаданих подій, фактів або вражень, які складають оповідний текст.
*** - в дужках назва вірша і номер сторінки в збірці
ID:
923596
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.08.2021 18:11:15
© дата внесення змiн: 29.08.2021 18:29:10
автор: Віктор Ох
Вкажіть причину вашої скарги
|
