Загляну інколи в минуле :
"Невже це я у тих подіях?"
Колись заплачу, засумую,
Колись зрадію.
Неначе книгу пролистаю...
Десь зупинюсь і прочитаю,
Знов відчуттями побуваю,
Де серцю мило...
Сторінки інші
Пролистаю так поспішно,
Аби не вийшли
Із глибин,
Ті сутінки і темрява,
Де дихать тяжко;
І де печаль з'їдає душу,
А розум не збагне подій;
Де запитання над запитанням,
Мов сірі хмари мовчазні
Пливуть, пливуть...
Там відповідь
Не блисне блискавкою: "Ні!!!"
Не гримне громом: "Так!!!"...
...Але були ті дні
Й без них ніяк.
Читаю книгу свого життя,
Дивуюся:
"Невже це я ?"
Дякую,де приємно, то точно до дірок. 
