Вітаю друзі!
19 вересня мав можливість побувати разом із дружиною на заключному дні Lviv Bandur Fest.
Захід носив назву «Back to the roots! Концерт виконавців на старосвітських бандурах та кобзах».
Попри англійські назви подій запевняю вас, що у заході не було нічого закордонного, лише усе своє - рідне.
Для тих, хто не дружить з англійською або немає бажання перекладати скажу, що вечорниці носили заклик повернення до свого «Назад до коріння».
Попри типову львівську погоду, усі охочі відвідувачі, що попередньо заповнили форми реєстрації мали змогу комфортно розміститися в залі Сенсотеки та послухати концерт. Організатори проявили неабияку турботу про відвідувачів і дали їм змогу почастуватися гарячим чаєм і печенюшками. Оскільки в нашій країні й надалі існують карантинні обмеження, було також організовано пряму трансляцію з місця події, на яку я тут залишаю посилання –
https://youtu.be/P8BAjUQsjbQ
Розпочав захід львівський виконавець Тарас Дороцький, який по своїй суті і є тим правдивим образом бандуриста, який посів чільне місце в українській літературі та історії. Цими словами я зовсім не хочу образити інших учасників чи виокремити цього виконавця. Назагал уся плеяда виконавців дуже гармонійно передавала атмосферу українського буття, корінчик за корінчиком переплітаючись у незвіданий візерунок буття.
Попри те, що в описі до заходу було написано лише про трьох учасників
текст тут – ,
на присутніх чекав сюрприз і вони мали змогу почути виступ лірника Михайла Гречкина, який як на мене, таки випромінював внутрішні спокій і доброту. Це по-особливому проявлялося в його манері виконання пісень на лірі та посмішці.
Наступну естафету перейняв Василь-Живосил Лютий, який в певному вузькому колі взагалі не потребує ніякого представлення. Його диски з піснями про нашу минувшину і сьогодення уже давненько гуляють просторами інтернету й передаються із рук в руки. Для більш ширшого загалу він відомий як автор пісні «Меч Арея», яка у виконанні гурту «Тінь Сонця» уже стала народним хітом. Особисто мені в часи моєї юності Живосил відкрив пласт нашої страросвітської віри, яка міцно заполонила часточку мого серця.
Останнім і заключним учасником був Святослав Силенко. Незважаючи те, що Святослав є наймолодшим із усіх виконавців, вмінь і майстерності у нього хоч відбавляй.
Я завжди дивуюся, як Святослав тримається при згадках про свого батька Тараса, який також кобзарював і популяризував українську спадщину. Саме Тарас Силенко - батько Святослава і допомагав із озвученням додатку для телефону «BANDURA APP», у якому є змога перебрати струни різних народних інструментів та побити в бубен, якщо із струнними у вас не складається. Також в цьому додатку є багато цікавої інформації та відео. По суті я б навіть і не дізнався про такий чудовий додаток, якщо б не цей захід. Прикро було чути, що українці займають лише 30-ту позицію серед тих, хто завантажив цю програму собі на телефон чи планшет.
Але якось так склалося, що все у житті збалансовано і контрастно, тому й не випадково, що після цієї інформації, яка мене трішки потягнула у смуток, мій стан вирівнявся завдяки пісні, яку всі разом співали із Святославом Силенком, а вже далі й інші учасники приєдналися до нашого народного співання. Я не зміг бути осторонь і залюбки підспівував, а в кінці заходу зробив пам`ятне фото з учасниками, яке й публікую під цим дописом.
Дякую усім причетним за це дійство. Творіть і надалі свою нелегку справу. Поширюйте українську ідею, заплітаючи корінчик до корінчика, корінець до корінця в міцний священний український ліс.
20.09.2021
