У таїну твоїх таїн
Я проникав бентежно,
Та заблукав серед руїн
Мій дух необережно.
О, як відлуння самоти
З тобою нас дробило!
Мовчала ти. Кохала ти.
Душі здригались крила.
Не вистачало вічних див
Для наших снів святилищ.
А ми чекали інших днів,
Які в нас не здійснились.
І потаємний зодіак
Наш вирок позамежний,
Немов хиткої долі знак,
Змінив на протилежний.