По-під тином
жене вітер
пилюку століть.
Ми з тобою краплинки
життєвих змін.
Ти моя гора високая,
котру досягти прагну.
На жаль, бракує сил,
дай рятівну соломинку,
підніми з колін.
Хто подарує секрет-пораду,
як жити на Світі в любові та радо?
Потрібні золоті краплинки
сердешних одкровень...
Занурюємося у химерне мереживо
навколишнього весняного
параду.
Живемо у поту чола свого,
на потребу днів, їмо свій хліб.
Довкола нас все живе
і треба цьому радіти,
то і сам станеш оновленим знов,
розігрієш свою приспану кров...
