Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: євген уткін: памяті учительки - ВІРШ

logo
євген уткін: памяті учительки - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

памяті учительки

євген уткін :: памяті учительки
Тієї  суботи  на  подвір’ї  нашої  школи   (теперішнє  медучилище)  було  людно. З  усіх - усюд  з’їжджалися  колишні учні,  випускники  1956, 1958, 1959років  .Сльози,  посмішки,  зойки, здивування, обійми, поцілунки  усе  зливалося  у  єдиний  гамір.  Здаля  можна  було  б  подумати, що  то звичайна  шкільна  перерва. Можна  було  б  подумати, а  насправді  це  були  поважного  віку  люди, посивілі,  в  окулярах, а  дехто  з  ціпочками.
І  ось  ми  знов у  нашій  школі.
На  другий  поверх  піднялись,
Яке  тут  рідне  все  до  болю ,
Ми  ж  тут  навчалися  колись.
Зібрались  «діти»  сивочолі ,
 Уже  бабусі  й  дідусі ,
 Зібрались  тут,   у  першій  школі,
 На  жаль , великий  не  усі.
Зібралися   щоб  пригадати 
Той  незабутній  день  і  час,
Як  ми  дівчата  і  хлоп’ята
Прийшли  уперше  в  перший  клас.
 Ой, скільки  ж  вже  минуло  років,
 Як  ми  пішли  із  школи  в  світ.
 Від  самостійних, перших, кроків
 Багато  вже  минуло  літ.
Тепер  при  зустрічі  зітхання,
Жалі  нездійсненних  надій.
І  запізнілі, вже, признання,
І  спогади  рожевих  мрій.
Згадаєм  роки  молодії –
 Відчуємо  під  серцем  щем.
 Бо  ж  осінь  холодочком  віє,
 І  шлях  коротший  з  кожним  днем.
Солодка  згадка  днів  далеких
Бентежить  і  хвилює  кров.
Тож  ми  злетілись, мов  лелеки,
Щоб  з  юністю  зустрітись  знов.
.
Якраз  у  ці  дні , подумати  тільки , півстоліття  тому  ми  закінчили  десятий  клас  Лохвицької  середньої  школи №1  і  пішли  у  світ  широкий , кожен  своїм  шляхом. Хтось  досягнув  у  житті   більших  успіхів , хтось – менших , та  це  не  затьмарило  радості  нашої  зустрічі.
Позліталися  до  рідної  школи,  колишні,  учні,  щоб  поспілкуватися,  згадати,  порівняти,  порадіти  та  посумувати.  Зустрітись  із  незабутнім  дитинством  та  юністю.  Вдихнути та  відчути запах  рідного  краю , запах  своєї  батьківщини.Тож  поклик  рідної  землі  збирає  нас  знову  і  знову  туди  де  залишилось  наше  коріння, де  залишились  спогади,   де  залишились  дорогі  нам  могили. І  ось  тепер,  з  відстані  років,  особливо  гостро  відчувається  потреба  повернутись,  хоча би  на  короткий  час,  туди – де  можна з  задоволенням  пройтись  босоніж  заповітною  стежкою,  прогулятися  тінистими  алеями  соснового  парку,  помилуватися  квітучими  луками,  скупатися  у  чистих  водах  чарівної  Сули,  береги  якої  поросли  духмяною  лепехою  та  м’ятою.  
Через  роки  і  відстані,  діти  війни,   випускники  1959 р,  10 –А та  10- Б класів, приїхали  на  зустріч  з  однокласниками  з  Москви, Мінська,  Петербурга, Запоріжжя, Харкова, Калуша , Миколаєва,  Дніпропетровська,  Полтави,  Києва.
 І  ось  ми  заходимо  в  клас, з трепетом  у  серці  сідаємо  за  парти, нас зустрічає  по-святковому  одягнена , наша  люба  вчителька  уже  старенька , Марія  Іванівна  Дегтярьова.  Привітавшись  вона  розпочинає  урок.  Згадала свою  молодість,  розповіла  про  свій  творчий  та  життєвий  шлях.  Згадала  як  уперше  в  середині  п’ятдесятих  років  прийшла  працювати  у  нашу  школу  викладачем  російської  мови  та  літератури.  Це  була  незрівнянна  красуня  такою  вона  запам’яталась  усім  хлопцям  нашого  класу , а  от  дівчата  запам’ятали те, що  Марія  Іванівна  уперше  з’явилась  у  класі  в  чудовій  темно – синій  сукні  з  великими  світло – голубими  квітами.  Від  Марії  Іванівни  ми  дізнавались   про  поетів  і  письменників, про  спорідненість  наших  мов  і  народів   Продовжуючи   урок,  Марія  Іванівна  сказала:  «Ви  всі  мої  учні,  дорогі  і  любі  для  мене,  бо  в  кожного  з  вас  я  вклала  часточку  своєї  душі  і  серця.  Я  рада  від  того  і  тішуся  тим , що  змогла  виховати  у  вас  любов  до  Батьківщини, вірність  шкільній  дружбі, мені  приємно  відчувати,  що  моя  наука  допомогла  хоч  комусь  із  вас  у  житі ..Я  вдячна  вам , мої  дорогі , що  ви  не  забуваєте  і  мене»  І  у  старенької  учительки  з’явилися  на  очах  сльози.  Клас  мов  заворожений  мовчав.  Якусь  мить  ще  панувала  тиша,  аж  раптом,  у  єдиному  пориві,  всі  встали,  і  аплодуючи,  вітали  свою  вчительку.  Потім  Марія  Іванівна  кожному  з нас  надавала  слово.  Ми  розповідали  як  жили  усі  ці  роки,  що змогли  і  чого  не  змогли  за  цей  часу.  А  потім  були  спогади.  Спогади  про  перше  кохання , дружбу,  симпатії,  і  взагалі  про  все  незабутнє. 
 Згадались  теплі,  солов’їні   ночі,
 Старенька  хата,  ліса,  перелаз,
 Немов  весна  твої - зелені  очі…
 В  десятий  ми  тоді  ходили  клас.
 Згадалось,  як  блукали  між  зірками,  
 І  як  за  руки, вперше,  узялись
 Літа,  що  промайнули  поміж  нами
 Мережкою  в  чарунки  заплелись.
 Ми  розійшлися – кожен  своїм  шляхом.
 На  згадку  фотокартки  та  листи –
 З  роками  усвідомили  із  жахом,
 Що  вже  давно  попалені  мости.
 Що  вже  давно  пішли,  від  нас , в  минуле
 Слова,  цілунки,  мрії,  почуття,
 А  як  зустрілися, то  призабуле
 Знов  повернулося  із  забуття.
 Знов  пригадались  солов’їні  ночі,
 Старенька  хата,  ліса,  перелаз.
 Немов  весна – твої  зелені  очі…
 В  десятий  ми  тоді  ходили  клас.
Невблаганний  час  забирає  в  минуле  усе  нові  і  нові роки.      І  якщо  в  дитинстві  вони  плелись  нескінченою  чередою,  а  в  молодості  ми  їх  просто  не помічали,  то  тепер  літа  летять,  мов  на  крилах,  і  ми  з  сумом  усвідомлюємо,  що  їм  не  буде  вороття.  
Мабуть  якраз  через  це  ми  і  збираємось  на  ці  зустрічі   Мабуть саме  тому  вони  такі  дорогі  для  нас,  не дивлячись  на  те,    що  це  всього  лиш  прекрасна   ілюзія  
Під кінець зустрічі, звичайно ж,  була каша і до каші,  були пісні нашої молодості під гітару біля багаття,  були безкінечні спогади, розмови. І так же як і в далекій  молодості нас чарували  далекі зорі і тьохкали солов’ї. Зустріч закінчилася далеко за північ. 
***
 Та вже рік по тому більшість із нас знову зібрались під стінами рідної школи, бо  6 квітня  2010 року  невблаганна  смерть  забрала  з  життя   нашу лубу вчительку. .  Дар  до  вчителювання  у  Марії Іванівни Дегтярьової   був  від  Бога, саме  тому  її  любили,  і  щиро,  поважали  усі  її  багато чисельні  учні. Ще  минулого  літа,  ми  випускники  10  класу  Лохвицької  С.Ш. -№1  1959 року,  запросили  на  зустріч  з  нами  нашу   вчительку,  яка  останнім  часом  була  у  нас  класним  керівником.  Тримаю  у  руках  світлину,  на  ній  випускники  1959 р.,  а  по  центру  Марія  Іванівна,  така  рідна  і дорога. А сьогодні…..   
сльози  на  очах  у  нас – тих  хто  прийшов  провести  у  останню  путь  дорогу  людину.  
 Марія Іванівна була, високоерудованою, сумлінною вчителькою, за що в 1961р першою  в  районі  отримала  високу  нагороду  «Відмінник  народної  освіти  УРСР». Велику  любов  і  повагу  своїх  вихованців  Марія  Іванівна  завоювала  добротою,  ласкою,  теплом  своєї  душі. Ще  довго  будуть  згадувати  Лохвичани  з  вдячністю  дійсно  «народну  вчительку»,  яка  прикладом  свого  життя  стверджувала  ідеали  доброти,  інтелігентності,  високої  моральності  і  професіоналізму  Вона  вільно  володіла  та  оперувала  текстами,  цитатами  з  літературних  творів  російських  класиків,  тому  її  уроки  завжди  були  змістовними  та  цікавими.  
Те  добро,  яке  Ви  засіяли  у  наших,  дитячих,  душах  буйно  проросло  і  дало,  чудові,  сходи. Багато  ваших  вихованців  продовжили  вашу  справу – стали  вчителями.  Ви  були  для  нас  взірцем  багато  в  чому.
 - Ми,  колишні  її  учні,  глибоко  сумуємо  з  приводу  непоправної  втрати,  і  низько  схиляємо  голови  перед  світлою  пам’яттю .шанованої  людини.  Висловлюємо  почуття  вдячності  поваги, любові,  захоплення  дорогою  нашою  вчителькою.  Дякуємо  долі  за  те,  що  на  нашому  життєвому  шляху  зустрілась  така  прекрасна  людина – учитель  від  Бога,  наш  наставник  і  порадник..
Більша  частина,  нашого,  життя позаду  і  багатьох  уже  немає  серед  нас.  Тож давайте пом’янем   добрим  словом  учителів  та  однокласників,  вічна  і  світла  їм  пам’ять.  Допоки  ми  живі,  допоки  і  житиме  пам’ять про  тих  кого  уже  немає поміж нас.  
Пом’янем  вчителів,  однокласників, друзів  по  школі
Хто  пішов  за  межу, не судилося більше пожить.
Постоїм,  помовчим – пом’янемо  в,  скорботному,  колі.
Пригадаєм  і  серце ,  від  того,  у  нас  защемить.
Та  не будем  гадать хто  тепер , із  нас,  кане  у Лету.
Хто  піде  назавжди  і  коли.  чий , скінчиться  політ.
І  чий  образ  лишиться  у  пам’яті, та  на  портреті.
І  який  на  землі по життєвий  залишиться  слід.
 Євген  Уткін

ID:  968672
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.12.2022 17:47:34
© дата внесення змiн: 18.12.2022 17:48:51
автор: євген уткін

Мені подобається 3 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Олекса Удайко
Прочитаний усіма відвідувачами (185)
В тому числі авторами сайту (7) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Любов Іванова, 30.12.2022 - 20:48
Дорогі серцю спогади... Хвилюючі рядочки...Промайнуло перед очима і своє... ros ros ros 021 021
 
Микола Холодов, 22.12.2022 - 16:32
Пречудові спогади!!! hi
 
Олекса Удайко, 19.12.2022 - 13:15
12 Читаючи Ваші згадки, Євгене, кожен також згадав своє! Такі були часи - спокійні та мирні! А зараз? apple cry

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968660
 
ТАИСИЯ, 18.12.2022 - 20:34
Профессионально!
12 hi give_rose
 
NaTa Ly, 18.12.2022 - 19:12
Світла пам’ять
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
x
Нові твори
Ти-2 - 3
Обрати твори за період: