Без тепла і одинокий...
та без сонячних заграв...
Вітер став таким жорстоким!..
- Листя в яблунь відібрав...
У тополі зніс верхівку...
скоротив її життя...
З скриньки витягнув листівку
та закинув на сміття...
Навкруги розсипав смуту...
Шкодив... бо не був святим...
- Завивав щеням забутим!..
Хвіртку рвав... просивсь ввійти...
Та чи хто йому відчинить?!
Приголубить хтось його?..
- Ні, звичайно!.. Таким чином,
не здобуде він тепло...
То його така вже доля...
Бо самотню душу мав...
Одинокість, як неволя...
- Вітерцю нема заграв...
І завжди - нікого поряд!
Хоч би рік... чи хоч би день...
- Не зустріне ніжний погляд...
Не співати їй пісень...
9.02.2022 р.
Фото з інету.
