Сивочолий сивий Дніпро
За свій вік різні війни бачив.
Та такого ще не було,
Щоби "брат" нападав на брата.
Щоб здавалось би свій на свого
Йшов зі зброєю, а не з хлібом.
І нічого в душі святого,
Також совісті - а ні сліду.
Де жорстокості стільки взялось
Та ненависті до сусіда?
Що ж це з людьми отими сталось,
Що несуть лише горе й біди?
Вони завжди були такими.
Лише нищити та вбивати
І Славутича сиві хвилі
Всім про це можуть розказати.
Не слов"яни оті московити,
А загарбники-бузувіри,
Люттю очі у них налиті,
Вони гірші дикого звіра.
Отож просить Дніпро Славута,
Щоби варварів тих зупинити,
Щоби згинула орда люта
Та спокійно було всім жити.
