Очі закрию – дорога…
Скрегіт вагонів… коліс…
Думкою бродить тривога
В дощ, який плаче навкіс…
Шість маріупольців поряд,
Розповідь кожна – мов схлип.
Скільки ж ковтнули ви горя?
Чи все забути могли б?
В Рівному затишна церква
Зіткана з світла й тепла.
Ще на подвір’ї не смеркло –
Подорож далі лягла…
Нам не забути нікому
Втечу з країни в житті.
Біль розганяли та втому
Люди привітні, святі.
Запам’ятаю довіку,
Як автобанами мчать
Мартін з серйозним Седріком
Харківських трійко дівчат.
Польща, Німеччина тануть –
За горизонтом не зрю.
Нас прийняла Окситанія,
Місто Кастельферрю.
У Марі-Поль та Мішеля
Ми у безпеці й теплі.
Добре в гостинній оселі
На незнайомій землі.
Для України скінчиться
Грізна безжальна війна.
В душах усіх завесниться –
Хто бід і лиха спізнав.
Снами душа видноколом
Бродить, де спалах завмер.
Віримо: з краю магнолій
Виведе стежка до верб.
Рідна земля буде гріти
Мудрістю славних дідів.
Боже! Хай тішаться діти –
Пагони ці молоді…
Силою добрих молитов
Радісний світ щоб зрадів:
«Згинув вітрисько сердитий!»
Отче, не кидай в біді –
Дай українцям, нам, жити!
І ми в Німеччині відчуваємо підтримку і співчуття. Хоча русня і серби презирливо заявляють: " Україна капут, Путін гут"... Але життя все розставить на свої місця.
я сьогодні була у храмі 9 ст. і просила всім серцем за мир на Україні. Французи, дізнавшись, що ми з України - говорили "ми дуже любимо ваш мужній народ, підтримуємо як можемо і захоплюємося його боротьбою."
І ми в Німеччині відчуваємо підтримку і співчуття. Хоча русня і серби презирливо заявляють: " Україна капут, Путін гут"... Але життя все розставить на свої місця. 
