Тишком-нишком зроблена зла справа.
Ледь жевріє серденько - болить...
Зойкнулось, бо гине знов держава -
Пострілів відлуння - кожну мить.
Лютий, збожеволівши, спаплюжив
Весняну тендітність, мов дівча.
Оберіг для неньки - у калюжі -
З квітів польових, лиш сум в очах...
Людоньки, - волаю - нас вбивають!
Видерлось на пагорби "сміття".
Сотнею пан хтивий прикриває
Зад свій - з "маком" жде його "кутя".
Йде війна і кожен день хтось гине...
Вимолим у неба миру ми.
Час життя так невблаганно плине...
Скільки ще чекать кінця зими?!
20/02/2018
