І знову серце рветься на шматки.
Ні, віри я не втратив не діждуться,
Іще не всі сконали вороги,
Нехай вони від крові захлинуться.
Я чую лязкіт гусень і зубів,
І вий сирен серед копни руїни.
Ніщо мій не вгамує біль і гнів,
За глум та руйнування України.
Що з цим народом було й не було?
Якої кривди ще не пережили?
Яке ще ворог тут не спалив село?
А ми із попелу підводились і жили.
Народжувала воїнів ця земля.
Були часи, що аж до обрію могили.
Але щоби вбивати немовля?
Яка вас суча матір народила!?
Ні, не вгамується земля оця,
І доти доки вистачає сили,
Живцем ми будем рвати москаля,
Ні згадки щоб не було, ні могили.
Клянусь тобі, мій Господе, повік.
Моє життя тепер суцільна помста.
І кожен українець чоловік,
Заб’є осиний кіл у цього монстра.
Нехай конає в чорнім пеклі днів,
Щоб сліду не залишилось і згадки,
Ні про москву, ані про москалів.
На мапі світовій, ні крапельки, ні цятки.
Хай все там вкриє дикий чагарник,
Отруйними кущами й болотами.
Щоб тільки дикі звірі там блукали.
А від москви б залишився смітник.
Мій новий випуск ось тут: https://youtu.be/Fpz_73F50PU
На жаль, росіянам байдуже, кого вбивати: немовля, дорослу людину або похилого віку. Чи усіх трьох за один раз, як це сталося в Одесі.
Вони просто вбивці.
так, вбивці, сирійні, за підтримки цілої держави, саме тому рф - це держава терорист...
