Зорі Євросоюзу сяють в нашому небі,
І Європа, Європа все ближче до нас,
До Європи тягнутись нам давня потреба,
Щоб не кис у віках тут загарбницький квас.
Ми від нього ніяк не могли відірватись,
Своїх кращих синів ми поклали за те;
До сьогодні ревуть на кордоні гармати,
Та яскраво-червоним квіт наш цвіте.
Проте жертви народу були недаремно,
Та неволя косила усіх нас стократ.
Коли млу віковічну пройшли, то напевно,
Зрозуміли тоді, хто насправді нам брат.
Ми надовго нічого забути не зможем,
Наша пам'ять, як попіл, що в серці бринить,
Майоріє над нами наш стяг переможно,
Наближаючи єдності нашої мить!
І під прапором щирим і жовто-блакитним
Згуртувалась уся українська сім’я,
Щоб в наступних віках усміхались привітно
Всі, хто врешті сказав - тут моя колія!
24.06.2022
Оті "гармати кордоні" (і на не тільки) - плата за багаторічне зволікання нашн у питанні - з ким бути! Як міг Леонід Кучма не придумати пресловуту "багатовекторність", тримаючи в "жонах" племінницю міністра борони СРСР Устінова?((( Засилля "російщини" у всіх сферах нашого життя на роки загальмувало хід української історії!
