Плекаймо думки про краще життя,
до старого вже не буде вороття.
Дуже дорогою ціною свобода дається,
море крові за неї л'ється,
підскакує серце від відлуння тривоги,
та у підвал не біжу, бо не донесуть ноги.
Родини розлітаються, як птахи у вирій,
хто повернеться, а хто вже і ні,
тяжкі наші дні.
Дбайливо зберігаю мамини вишиті картини,
на них хрестиком і квіти, і наші деревця,
уся природна українська краса,
скільки ж поклала матуся своєї праці та тепла.
Кожна вишита картина спомин про неї,
немов дивний сад, залишає слід
у наших серцях,
щоб не забували ми звідки родом,
який наш родовід,
плекали діток своїх
з любовію до них...
Слава моїй Україні, рідній Батьківщині!
Боже, допоможи перемогти нашим захисникам!
