Як жити без тебе весною?
Як дихать без тебе все літо?
Та осінню золотою,
листопаду з листя радіти?!
Тебе не торкатись за плечі,
лодоні твої не зігріти,
не бачити очі щасливі,
і губи меліші у світі.
Без тебе не милий наш скверик,
кав'ярні сумні не радіють…
І тільки мелодія башти
хоч трохи серденько зігріє.
Баритста дає одну каву,
а хочу два чаю зі м'яти.
В твоєму садочку в кульбабах
так пристрасно тебе кохати.
Та очі знов дивляться вгору,
у синєє небо безкрає.
Молитвою просять за тебе:
одне на двох щастя благають.
І вітер підхоплює крила.
Вони як два білих вітрила:
несуться за обрій до тебе
на двох, де у нас одна сила.
Там будем літати обидва,
і мрії там наші здійсняться.
Щасливі у двох в унісон
назавжди за руки триматься!