Як лише уміє,
Виє, завива,
Віє вітер, віє
Й хилиться трава.
Сміє він хилити
Й довге гілля древ.
Їм бо не спинити
Вітру буйний рев.
Виє, ниє, свище
Вітер, вітрюган,
Вíтрисько, вітрище,
Справжній ураган.
Хмари в небі гонить
І вперед, й назад.
Древо листя ронить.
В нього листопад.
На ріці здіймає
Хвилі догори
І цим викликає
Подив в дітвори.
Їй же заглядає
Він о тій порі
В пазуху й щипає
Груди дітворі.
Їм щипає груди,
Вуха, щоки, ніс.
Хоче, щоб застуди
Він їм всім приніс.
Діти ж добре знають,
Що робить. Еге ж!
Шубки одягають
Шапки, шарфи теж.
Євген Ковальчук, 21. 11. 2019
