*****
Погляд лине в вишину.
Наче в морі, в ній тону.
Потопаю в ній весь я –
Тіло і душа моя…
Погляд в ясних небесах
Все летить, неначе птах,
А із ним мої думки
В них летять, немов пташки.
Дума не одна, а всі
Мчать, неначе у таксі,
Наче пішоходи, йдуть,
Ніби кораблі, пливуть,
Хто, як може, як бажа,
Як за правильне вважа.
А куди, ніхто й не зна.
Перед ними далина
Непроглядна пролягла
Й кожна дума нею йшла,
Йшла, не знаючи куди.
Думи всі ішли туди,
Де б їм хороше було,
Де би не стрічалось зло,
А добро лиш і любов
Їм стрічалися б знов, знов…
Щоб думки без сум’яття
Лили світлі почуття
В душу, серце й тіло теж,
Щоби лили їх без меж,
Щоб життя, мов мед, було,
Наче квітонька, цвіло.
Євген Ковальчук, 27. 11. 2019
