В ніч зимову раз на рік,
Як надворі сніг літає,
Нині, як і тому вік,
Світом дивна вість витає,
Вість, яка завжди жива,
Чи то заметіль, чи злива,
Вість, що світ увесь вкрива
Білою габою дива,
Що в єдину мить змива
В серці всі злі почування
В ніч пресвітлого Різдва –
Свята радості настання,
Що буя в душі, мов цвіт,
Бо Господь же народився,
Щоб спасти увесь цей світ,
Щоб в раю він відродився.
Більше двох тисячоріч
Це тому було, здається,
Та щорік в святую ніч
Диво це, мов знов стається
В душах людських, але тих,
Що лиш вірять заповзято,
Доки серця стук не стих,
У Різдвяне, світле свято.
Це стається в тих серцях,
Що любов Христа укрила,
Їм вказавши світлий шлях,
Щоб у них розквітла сила,
Що насправді зборе все
В часі темнім, непогожім
І по смерті принесе
Їм життя у Царстві Божім.
Євген Ковальчук, 07. 01. 2019
