Невпинно я шляхом життя
Іду
В теперішнім у майбуття.
Прийду́?
Те, що майбутнєє несе
Не в сні,
Відомеє, але не все
Мені.
Його творю я повсякчас,
Щомить,
Аби його настали час
І мить,
Бо я, а не воно мене
Веде.
Воно, як нинішнє мине,
Прийде́.
Його потрібно не чекать,
Творить,
Як хочу я в нім поживать
І жить.
Воно у наших лиш руках,
У нас,
У почуттях і у думках
Весь час.
Керуємо ним повсякчас
Лиш ми.
На те й звемося, кожен з нас,
Людьми.
Ми маємо усі життя.
Отож
Є в нас усіх і майбуття
Також.
Євген Ковальчук, 11. 12. 2019
