Слабка людина
Яка недосконала, все-таки людина,
Слабка, тендітна з будь-якої сторони.
Якби не рятувала, часом, медицина,
Чи взагалі тоді ми вижити змогли?
Бо, як стоїш подовгу, варикоз надбаєш,
Сидиш, то навпаки, надбаєш геморой.
Лежиш колодою – від пролежнів страждаєш,
І не рятує, що ти був колись герой.
Жереш багато – салом запливаєш,
Дієтами мордуєшся – дистрофіком стаєш.
Поїсти любиш смачно – виразку спіткаєш,
Печінка боком лізе, як надміру п’єш.
Кохаєш палко, вже інфаркт тебе чекає,
Хвилюєшся за все – і ось тобі інсульт.
Втрачаєш зір, коли читати полюбляєш,
Як не читаєш, то тупієш в абсолют.
Здається, що життя суцільна рана,
І як його прожити без хвороб?
Людська природа надто невблаганна,
Як не крутись, в кінці тебе чекає гроб.
Та не у гробі справа, всі ми смертні,
Земельки вистачить на всіх.
Тож головне, душею не померти,
А тіло підбадьорить щирий сміх!
