Моє кохання знищило мене,
Ті білі крила були вирвані з корінням,
Тепер залишилось чекати коли то все мине,
Все інше... Лиш закидати камінням,
Кроваве пір'я та розіп'яте серце,
Лежить у попелу минулих почуттів,
Зруйнована моєї душеньки фортеця,
І від весни квітучої – лиш запах пелюстків,
І сонце зникло, вже не зігріє більше,
Ця вічна темрява залишилась в мені,
Слова "кохання" все звучать тихіше,
Закохана безпам'яті згоріла в тім вогні,
Не відчуваю я ні смутку, а ні радості,
І все одно мені чи день чи ніч,
Мені сподобалося жити у твоїй байдужості,
Домівкою моєю стала, тобою розпалена піч,
