Якби можна було війну зупинити завтра...
Якби можна було вернути додому усіх,
хто сьогодні стоїть на жаских смертельних чатах
там, де нечисть вгризається вглиб не своїх доріг.
Якби можна спинити ці горезвісні сурми,
що від ранку й до ночі таврують смертями дні,
вертаючи в рідні домівки дітей у трунах -
щонайкращих в усьому світі коханих синів!
Якби можна втерти сльозу цій Землі нещасній,
запальпованій болем уздовж і безмеж навхрест...
Але ж ні! Бо зірки над нею гаснуть і гаснуть,
й Бог уперто ховає за пазуху кари перст.
Але ж ні, бо в небі райзують безжальні круки
і збирають подушне, стинають колосся знов!
Україна в молитві зносить криваві руки -
на кожненькому пальчику нині у неї кров...
7.03.23 р.
Ілюстрація: картина О. Курської
