Реве, сивий Дніпро понад водою,
Де чаїно плачуть чайки білі.
Літають над калиною юрбою
Будять від сну, хто спить у могилі.
Вставай ,Тарасе, поглянь на Вкраїну!,
Як злетілись круки хижа орда.
Спалюють села і міста в руїну
Земля у вогні... тут лихо, біда.
Підіймайся, милий, кобзарю від сну !
Бери кобзар, читай всім про волю.
Порадь, батьку, як прогнати ,цю війну -
Здобути перемогу в цім бою.
Тече козача кров у Чорне море
Берег Дніпра хвиля роздирає.
Стара мати ламає руки горем
В могилу своє дитя ховає.
Тут чужому Богу моляться попи ,
А Україна гине в неволі.
Ураганним градом зорані степи
Спалені жита у чистім полі
Прокидайтесь, від сну клени, дубочки!
Женіть чорні хмари буйним вітром .
Хай на вітті воркують голубочки
Зійде сонечко миру над світом.
Я йду до вас у святу Київську Русь,
Щоб голос божий почуло дитя.
Я крізь довгі - довгі літа повернувсь,
Щоб ви збудували нове життя.
Обніміться , брати прошу, благаю!
На те дана мова, а не язик.
Дійдіть до згоди, хай дім стане раєм!
І будьте вперті ,як рогатий бик.
Женіть лиходіїв зі своєї хати
Зі свого двору зі своєї землі.
Хай в гніздо несе щастя птах крилатий
Злітайте у світи, як журавлі .
Спалили вам хату, збудуйте нову!
Освятіть у водах Дніпра свій дім .
Шануйте все своє і рідну мову
Живіть у мирі ,злагоді у нім.
Посадіть сад вишневий коло хати
Яблука, груші, виноград, калину.
Нехай вас благословить Божа мати
Єднає храм усю Україну.
