Вільний степ ганяє долю
Він незмінний і старий
Панував в житті народу
Шлях до нього був тяжкий
Трави, квіти і діброви
Його діти, що ростуть
Із роками дарять ніжність
Славу й вірність принесуть
Ві нім панує вітер вічний
Що літає вдень, вночі
Заспокоює всю душу
Залітаючи у очі
Син народу і дім долі
Довго був спасінням від бід
Для великих мас і сили
Завжди в душах вічно квіт
Різний і завжди єдиний
Він дарує нам любов
До природи і родини
Думки проганяє як кров
Зав почуємо із степу
Будем знати що настав
Час свободи, що зазвичай
Знову шлях наш скоротав
14.11.2003 (Яресько Я.М).
