Зимове небо – біле-біле,
І тихо-тихо йде дрібненький сніг,
Легкий морозний вітер віє…
В кімнаті тепло й затишно мені.
На білім тлі тоненьким пензлем
Зображене мереживо гілок…
На пуховиці кішка мерзне…
Не чути щебетання пташечок…
Летять, летять, летять сніжинки,
Пухким лягають шаром на дахи,
Пластом біленьким на стежинки
І засипають пухом всі шляхи.
Згас день, і небо посіріло,
Чудесний припинився снігопад, –
Сніжиночки малі зоріють
На непорочнім просторі левад.
Дивлюся на замети білі
Й засніжені дерева у саду, –
Зимовий спокій серце гріє,
Стирає зі свідомості біду.
Захоплююсь зими красою,
Яку вона лаштує за вікном,
Спокійною і ледь сумною,
Що бадьорить і тішить заодно.
В моїй душі зростає щастя,
Його леліє снігова краса,
Зими-чаклунки вперта праця,
Казкові кришталеві чудеса.
05.01.2016
