Подаруй мені, Березню, доторк
сонцерадісний і осяйний!
Хай оцей спохмурнілий вівторок
захмеліє в обіймах весни.
Хай оці розтривожені бузьки,
що лишень повернулись домів,
розіб'ють всі печалі на друзки -
ті, що вперто засіли в мені.
Хай наївні, яркі первоцвіти
надиха́ються сонцем сповна.
І хай серце навчиться радіти,
попри те, що розпука й війна.
Бо не стримати час, проминаєм –
мить за миттю, і день попри день.
Десь при дверях (чи нашого?) Раю
срібну ниточку Янгол пряде.
Розлітаються легко пушинки
і вростають у перші бруньки.
Миготять у вітринах зупинки,
не торкаючи ще до руки...
Тож мій, Березню, вигаптуй доторк
не печальний, а сонцеясний,
хай оцей спохмурнілий вівторок
захмеліє в обіймах весни!
21.03.23 р.
