Привіт, о лютий!
Ти все не підеш...
Стоїш роззутий -
в дім не увійдеш.
Вернувся стиха
снігом на траві.
І тепло й тихо
було, але ж ні!
Ввірвався вітром,
побілив кущі,
поніс над світом
тугу і вірші
про ніч і холод,
про пекельний бій,
про смерті голод...
Вій же, вітре, вій!
Уже не довго,
вже от-от. Зажди.
Ногами човга,
залишив сліди,
йдучи самотньо.
Озирнувся раз...
Пішов сьогодні
та, вернЕ нераз...
......…....................
Сліди у серці,
на снігУ, в траві...
І їх не стерти -
мертві і живі
вони у генах,
просторі, думках,
течуть по венах...
...Вже відсутній страх...
