Жив на світі «презідєнт»
Жив на світі «презідєнт», не військовий і не мєнт,
Вмів звиватися як вуж – був продуктом він спецслужб.
Всіх підозрював навкруг, не пускав до себе в круг,
Геть дружину він прогнав, так самотність полюбляв.
Був таким собі цабе, лиш обожнював себе,
А людей усіх ділив, на холопів й ворогів.
Перших батогом шмагав, підкоритись вимагав,
Других полюбляв труїти, чи в тюрму запроторити.
Невеличкий сам, миршавий, залякав усі держави,
Хоч сахався, що той кінь, як побачить власну тінь.
Ось такий от «презідєнт»,
Із країни «Іхтамнєт».
Жив у льосі, сам-один, у оточенні тварин,
Яких, без простих собак, зібрав цілий зоопарк.
Був в колекції муфлон, з гордим іменем Дон-Дон,
Кінь старий, шакал пригожий і ведмідь, що пив безбожно.
Був суровий там кабан, Жаба з прізвиськом Стакан,
Цілий гурт ворон-відьом, на чолі із соловйом.
Тьма баранів й віслюків, з зірками поверх голів,
Поміж них окремо мул, з кличкою в кінці на «У».
Ще піщаний був звірок, з вусами на кшталт щіток,
А малих повзучих гадів, як краплин у водоспаді.
Він усіх їх годував, і завдання роздавав,
А вони кусали тих, хто сховатися не встиг.
Ось такий от «презідєнт»,
Із країни «Іхтамнєт».
Та найбільшу пристрасть мав, він до грошей, що накрав,
Із зелених тих купюр, сатанів, як з дусту щур.
Продавав він нафту, газ, мав їх доста про запас,
Все, що плинуло в трубі, він привласнював собі.
Труб мережива навкруг, понаплів як той павук,
І на голку низьких цін, підсадився не один.
І не дві й не три держави, газ купляли на халяву,
А за щедрі хабарі, мали дещо і собі.
Продавав також зерно, ліс товкав, хімволокно,
І алмази і метали, лиш не мав на експорт сала.
Ось такий от «презідєнт»,
Із країни «Іхтамнєт».
Мав ще він завітну мрію, і плекав таку надію,
Стати разом в ряд один, поміж головних країн.
Надимав натужно щоки, ставив руки грізно в боки,
І всім виглядом кричав, що він це заслугував.
Подивились президенти на сопливий ніс задертий,
На йог скажені очі, зважили, що дуже хоче,
Та щоб він чого не втнув, запросили у свій клуб.
І ось так велика сімка, стала вісімкою стрімко.
Правда, я брехать не буду, це запрошення до клубу,
Надійшло за кілька років, як почав він дути щоки.
Уладнав весь той момент, попередній президент.
Але саме наш пінгвін, думав, що то він один.
Та не довго тим радів, кілька років потусив,
І, порушивши розклад, заробив пенька під зад.
А шановний гурт людей, що не полюбля свиней,
Замінивсь так само стрімко, знову з вісімки на сімку.
Ось такий от «презідєнт»,
Із країни «Іхтамнєт».
А спалився він на тому, що з чужого прямо дому,
Він дітей собі забрав, ну, точніше, просто вкрав.
Їх батьків життя позбавив, на той світ усіх відправив,
Їх оселі зруйнував, а країну сплюндрував.
І як справжній крокодил, сльози навіть проронив,
Так аж переймався «щиро», що дітей позбавив миру.
А насправді все те стало, бо не було в нього сала,
Та й ще жаба задушила, що борщем не пригостили.
Він і думати не став, взяв війну і розпочав,
Хоча можна було просто, на обід прийти у гості.
Ось такий от «презідєнт»,
Із країни «Іхтамнєт».
Але світ таки не спав, злочин цей не проморгав,
Світ отримав лиху звістку і прислав йому повістку.
Щоб він в льосі не ховався, по хорошому здавався,
І забронював маршрут, в міжнародний карний суд.
Доля змінюється стрімко, знову він потрапив в сімку,
Сімку упирів зубатих, що потрапили за грати.
Президентів, як і він, які гнулись від провин.
А герой наш з переляку, геть подумав про гілляку,
Та з усім звіринцем сам, все ж зібрався в Амстердам.
Але не туди бомагу, він отримав, а в Гаагу!
І почався там процес, з гучністю аж до небес.
А що відбувалось далі, трохи згодом, бо я в залі...
ID:
979090
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Гумористичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Гумористичні й жартівливі вірші
дата надходження: 03.04.2023 14:43:07
© дата внесення змiн: 03.04.2023 14:43:07
автор: Костянтин Вишневський
Вкажіть причину вашої скарги
|
Пошвидше б цього Володимира у Мавзолей занесли 
