Мазепі
За що Ти, Гетьмане старий,
Нащадків без душі родив?
Петро тебе бо проклинав?
Що в ярмах жити не зумів?
Кохання мав, живе, болюче -
Ним серце в кров зорав!
І що знов маєш?
Інтелектом штучним
Дітей, Іуда вкрав!
Вони в подвійній вже неволі
Над ними - Курвилі.
Над ними,
Безсоромно голі, підступні королі!
У штучнім світі, небораче,
Знайди душевну суть!
І людяне, і Українське,
Не дай в Собі забуть!
Рожденне дурнем,
у неволі,
Не зможе заясніть!
Ви придивіться!
Ви ж - теж Голі!
Душею...
Чи можна так бездушно
Далі жить?
То кара Божая незнана,
З пустельної землі!
Але Я Знаю: Воля збудить
Народнії Вогні!
Паде все штучне, безсердечне,
БРЕХЛИВА, ПІДЛА СУТЬ!
ДУША КОЗАЦЬКА ПРОБУДИТЬСЯ
Й ПОРОГИ - ЗАГУДУТЬ!
І Ти, Мій Брате, повернешся!
Щоб ватру запалить
І подивитись як Москва,
Іудів Вавілон - Згорить!
