"Поет неба і землі", — можемо ми сказати про Бога,
якщо дослівно перекладемо з грецького текст Символу віри.
Світ не є погана копія. До Христа оце (що світ — погана копія) неминуче стверджував Платон, згодом неоплатонізм,
врешті неправильно запозичені в бл. Августина відношення Фоми Аквіната.
Не кажіть понижень і неправд на світ Небесного Отця, створений для повноти і радості спілкування з Богом і обожнення по благодаті.
Заблукується всякий розум,
який не стоїть на Логосі (це домобудівниче Слово, Ісус Христос).
Дивіться: «Догматичне богослівʼя*»:
Кожна твар має свій "логос", свій "сутнісний зміст". Отже, каже святий Григорій Богослов, чи може існувати щось, що не стверджувалося б на Божественному Логосі? Немає нічого, що не ґрунтувалося б на "смислі всіх смислів" — Логосі. Все було створено Логосом; саме Він надає тварному світу не тільки той "порядок", про який говорить саме Його ім'я, але і всю його онтологічну реальність. Логос — це Божественний осередок, звідки виходять ті творчі промені, ті властиві кожній тварі "логоси", ті "неперехідні" словеса Божі, які одночасно викликають до буття все створіння і закликають його до Бога. Таким чином, кожна тварна істота має свою "ідею", свій "сенс" у Бозі, у задумі Творця, Який творить не за забаганням, але "розумно" (і в цьому ще одне значення Логосу). Божественні думки — це споконвічні причини створених істот.
"Двох світів не існує", — рішуче заявив він (бл. Августин –І.Ш.) у своїй праці. Тим не менш, його вчення про ідеї, що містяться в самому бутті Божому як визначення сутності і як причини всього створеного, утвердилося в західному богослов'ї і посіло значне місце в системі Фоми Аквіната.У православ'ї ж, навпаки, видається немислимим, щоб Бог у своїй творчості задовольнявся " реплікою " на свою власну думку; зрештою — на Себе Самого. Це означало б позбавити створений світ його оригінальності та самоцінності, принизити творіння, отже, і Бога, як його Творця. Адже вся Біблія,
і особливо книга Іова,
Псалми,
Приповісті,
підкреслює досконалу і чудову новизну творіння,
перед яким радісно вигукували ангели;
творіння-благословення книги Буття,
творіння-ігри книги Премудрості,
"цього дивовижно створеного гімну всемогутній Силі",
як пише святий Григорій Ніський.
Тільки поезія може уявити нам цю таємницю; саме тому,
що поезія прославляє і не претендує на пояснення.
Трійця первинна по відношенню до будь-якого існування та будь-якого знання, які в ній знаходять своє обґрунтування. Трійця не може бути осягнута людиною. Вона сама обіймає людину і викликає в ній славослів'я. Коли ж ми говоримо про Трійцю поза славослів'ям і поклонінням,
поза особистим відношенням,
дарованим вірою,
мова наша завжди невірна. (!!!)
Святий Григорій Богослов, найбільший богослов Пресвятої Трійці, міг говорити про цю таємницю лише у формі поетичній,
бо лише поезія здатна
в словах явити потойбічне. (!!!)
Таємниця, про яку говорить тут термінами Плотіна святий Григорій Богослов, розкриває перед нами за межами всякої логіки та всякої метафізики іншу сферу буття. Тут віра живить думку і підносить її над її межами до того споглядання, що має на меті участь у Божественному житті Пресвятої Трійці.
Тому лише методично "деконцептуализируемая" запереченням думка може говорити про таємницю особистості, бо цей до якоїсь природи не зведений "залишок"
не може бути визначений,
але лише показаний. (!!)
(Поезія, музика, мистецтва)
Особисте можна "вловити" тільки в особистому спілкуванні,
у взаємності, аналогічній взаємному спілкуванню Іпостасей Трійці,
в тій розкритості, яка перевершує непроникну банальність світу індивідуумів.
Бо підійти до особистості означає проникнути у світ особистий, одночасно замкнутий і відкритий,
у світ найвищих художніх творінь… (!!)
Святий Кирило Олександрійський говорить про пишність Божественної сутності, що виявляє себе. Невпинно повторюються, відображаючи сяйво сліпучої краси, світлозорі терміни, які тут аж ніяк не метафора, а вираз найвищого досвідченого споглядання.
Якщо вжити аналогію (але в цій аналогії криється весь зміст творіння), цей дар подібний до щедрості поета.
"Поет неба і землі", — можемо ми сказати про Бога,
якщо дослівно перекладемо з грецького текст Символу віри.
Так можемо ми проникнути в таємницю створеного буття:
творити — це не означає відображатися в дзеркалі,
навіть якщо дзеркало є первинною матерією;
це також і не означає даремно подрібнюватися,
щоб потім все знову в Собі зібрати;
творити — значить викликати нове;
творіння, якщо можна так висловитися, — це ризик нового. (!!!)
* - В. Лоський «Догматичне богослівʼя»
ID:
990026
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.07.2023 21:15:36
© дата внесення змiн: 29.07.2023 21:15:36
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
Цікаві думки, осмислення! Дякую! 
