О, Янголе! Як вільний, Ти заграй!
Заграй нам світ безмежних тих світлин!..
Зіграй всі відзвуки безмежних водограїв,
Луну (чи Ехо) Ти тих гІрних полонин...
Зіграй Ти, ввіковічені буттям
Своїх, ще недалеких тоді віянь,
Та віяй тим безсмертним каяттям
До воїн, вщент затятих у обіймах
Безвіччя... Душ, знівечених життям....
О, Янголе! Як можеш - збережи
В запеклих війнах щем від тих прокльонів
З обох боків і до червоної межі...
Не слів завдячної, - червоної від крові.
І наших Воїв душі збережи,
Тіла оберігай від бранців Пекла,
Диявола улюблених пожив,
Допоки Сонце Божеє не смеркне.
Весь світ, коханий Богом, бережи!
