Надворі панувала нерухома сірість
Останніх хмурих і сирих осінніх днів.
Коли всі спали, уночі, сніжинки білі
Спустилися з небес на вулиці сумні.
Сніжиночки кружляли в танці чарівному,
Їм тільки ліхтарі освітлювали шлях, –
У візерунчастому білому таночку
Між небом і землею магія жила.
Лиш кілька митей – і сніжинки кришталеві
Встелили все біленьким на своїм шляху.
У диві цьому я вбачала достеменну,
На погляд мій, реальність чарівну й живу.
Здавався таємничим ранок з снігом першим, –
Іскрились і сіяли білі півтони,
Гілки дерев у зимовім покрові пишнім
Хвалились небесам своїм вбранням новим.
……………………
Мене так охопило чародійство біле,
Аж викликала радість сніжна дивина, –
З найпершої сніжинки, що з небес злетіла,
Морозна і казкова почалась зима.
18.11. 2016
