Не ті слова, не ті пісні,
Пощезло все... Сухотна ліра...
Лиш чути десь у далині,
Нестерпне завивання звіра...
Обпалені, обвуглені серця
Лише в очах небесна віра,
А на устах молитва до Отця
І крапелька добра, як сила...
Не наше це... Не ми вони...
Десь наша воля заблудила...
Й хоча так боляче, та йдемо ми
Бо доля всіх вже научила.