|
Я оболонка пуста,
Як в горлі, коли немає крихти тепла,
Тісто, що кочується, вʼється,
На ваші помисли, примхи, гріється.
Набираю форму, рум'яну, кунжут,
Засунь собі в кишеню,
Та відрахуй пару сталевих груд,
Тіло, тіло як проблиск зірок.
Все пройшло, повз наших думок,
Хто ми є, куди летимо,
Для кого назване, те наше добро,
За пару на в хрест рук.
Повинні страждати, заради якихось сук,
Не вольні, а в думках кровні,
У віка, несем свої брили дубові,
Та за що, як ми всі мить, для цієї старої.
Наповненої крові, сльозами любові,
Секунди, для нашої долі молодої,
Геть з моїх думок, паскудні ви хвойди,
Кому це я підношу, ніби то бридкі строки.
Я ж всеосяжний, чи не тямущий,
На нас двох, один розум несущий,
Ген ген, краще за той обрій недосяжний,
Пустоті ловить крихти, для нас не важних.
Не обачно, пробилось мені ножем,
В тіло, до всіх артерійних стежин,
Бач, кров наших предків не яскравих,
Чорних, в молекулах пройнявших.
Дивися, в мині крутить всі кістки,
Потом пролились, всі рубці до сердець,
Що ж це я, не усвідомив нібито кінець,
Де немає початку, нашим мозолям.
Та хай вам грець,
Чи відправ мене, де згнила ртуть,
Труп на трупі, бурмочуть суть,
Що ж це, насправді воно так ?.
Чи це заклали віру, в завтрашній туман,
Я пустий, я з випічки вибраний мак,
Поперек горла, стане вам твердий смак.
15.09.2023.
ID:
993953
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.09.2023 21:52:28
© дата внесення змiн: 15.09.2023 22:01:33
автор: ValentinHreshchuk
Вкажіть причину вашої скарги
|
