Я з журби, та із печалі,
Що знаходжу, те й читаю...
Та найбільш про Україну,
І Долинську мою милу...
Душу рве мені війна,
Не потрібна нам вона...
Її Путлер розпочав,
Свою орду нам послав...
На війні там моя доня,
Україну захищає,
Я щодня нині молюся,
І донею я горжуся...
Кожен день з журби й жалю,
Я нові вірші пишу,
Їх в КП я виставляю,
Хтось можливо й прочитає...
Жду я звісток із війни,
Молюсь, щоб гарними були,
І війни кінця чекаю,
Переможем вірю й знаю...
Молюсь Богу щоби куля,
Моя доню обминула,
І її всіх побратимів,
Я думками до них лину...
Вірю я у Перемогу,
І за це молюся Богу,
Нехай путлер зрозуміє,
Про Україну хай не мріє!!!
Нашим воїнам я вірю,
Усім донькам і синам,
Українці не здаються,
І своє не віддають,
В цьому певне наша суть...
Хай всіх нас береже Бог!
