по верхівках дерев під усміхненим місячним сяйвом
у безмежному кольору неба з зірками манто
я витаю наліво й направо і ще бува прямо
і ніколи в житті мені не заважає воно
я зустріну тебе незнайомим по вуха вдаванням
то три маски надіну й вгадай де мої почуття
то розіб’ю об діл танцмайданчика чарку останню
й доповім тобі чим мені пахне якась там стаття
а іще я умію в умі наперед подивитись
і зіграти для когось якусь дуже праведну роль
і шалено любити твій лагідний справдішній ситець
і сказати одного підхожого разу дозволь
принесу не боятись померти відразу й напевно
зашкарублому світу не жалко ніяких імен
тож не бійся пірнати в мою затавровану бездну
і ловити щоразу свій здавна омріяний дзен
***
