Нових шукати пізно друзів,
А набиватися не гідно.
Втрачаєш друга - пустка слідом,
Немов ідеш по темній смузі.
Тоді життя було світліше,
Коли ти знав, - що друг твій поряд,
Які думки у нього, погляд,
Що полюбляє він найбільше.
Неважко й зараз уявляти,
Що б він сказав про те, чи інше
І як сприйняв би він ті вірші,
Які не встигнув прочитати.
Болить, коли ти щось втрачаєш,
Та все відносно і умовно.
А втратиш друга - і узнаєш ,
Що біль, насправді, невимовна.
Ніщо не втішить... Серце краєш...
Чого чекать за виднокраєм -
Спитати в кого, як не в Бога?
Безгрішним серце не буває.
Чи Бог пробачить, - ще не знаєш.
Не пробача життя нічого.
