Доба прийдешніх все ближче кроки,
Незабаром настане термін їх повноважень,
А це означає час, як завжди,
Наближаючи північний
І стрілка годинника «нарізає» кола.
То у небі завис блідний серпик серпанку місяця,
Та часто за хмари ховаючись сором’язливо,
І я також, хіба що трошки прокидаюсь
Приспить й мені ж не спиться від думок припливу,
Хоч і час бачити солодкі сни
Та хтось розігнав хмари і серпик місяця
То він сяє у висоті брошкою небесною
У темряві руку простягнеш,
І здається все зможеш дістати,
Лише поманив й заманив,
То мене злегка тінь торкнулася плеча…
То він мене цілував місячного серпику до ранку,
То мої груди і тіло стомлене наповнивши місячною росою
Мої руки омивав він…очистив мене
Запалив вогонь в мені
Яскравою зіркою уста осяяв.
Та я чую при місячному серпику серпанку скрип пера його
Це Ангел на світанку пише музику добра
