Черстве дихання, сірий погляд на усе,
Заполонили серце й душу.
Затерпші біллю думи, спустошили мене,
Закам'яніли мою силу духу.
Сире, холодне, нове відчуття,
Апатія заволоділа тілом.
Те все, що було вчора, вже не підвищує серцебиття,
І навіть біль накрилась пилом.
І непотрібне розуміння, жалість, співчуття...
Всі сенси і фантазії розбито й стерто.
Ліміт віри, любові, каяття,
Розтрачений і не відновлюється вперто.
Одна за одною години, складаються в роки,
Життя летить повз мене.
Воно набрало оборотів і покотилося з гори,
На тілі малюючи картини.
Зупинися часе! Зачекай...
Не проживай, моє без мене.
Ще часточка жива у серці є, не відпускай,
А розбуди і пригорни до себе.