Можна писати про біль багато.
Можна розчулювати до сліз.
Публіка може сміятись, ридати,
Може шедевром назвати ескіз.
Можна писати про радість, про щастя.
Хтось посміється з тобою, хтось з тебе.
І за безцінні зорі сріблясті
Матимеш рай, або висохлі стеблі.
Публіці байдуже. Вийдуть, забудуть.
Хтось може віритиме кілька днів,
Пустить сльозу за малого приблуду,
Але не так, як ти цього б хотів.
Всесвіт холодний, мертвий, бездушний.
Підло, вщент виїсть твоє нутро,
Потім зрадливо в ліжку задушить,
І скаже: "Твоє це бажання було."