ВАГАННЯ
Чомусь вагання думи роз'ятрило,
я вимагаю сил надмірних вкрай.
Тобі в едемі не потрібні крила,
ти на землі вбачаєш справжній рай.
Тобі непритаманне марнотратство –
цінуєш хліб, життя, в нім бачиш сенс.
Відвертість, мудрість і душі багатство
в тобі люблю й ціную над усе.
Старі фрагменти днів не залатаю,
вони лишилися в твоїй весні.
Пора мені. Я в тишу відлітаю,
лечу у спомини щасливих днів.
Душа від несподіванки здригнеться,
якщо синичка сяде на плече.
Ти не бентежся, скоро це минеться,
полуда зникне із твоїх очей…
