Мій Вовчанськ - це міні Маріуполь,
У біди страшної той же самий стиль -
Мов якийсь циклоп ялозить дупою
Нарочито в цих місцях з усіх зусиль.
Людоньки, кому таке це снилось ?!
Їздили в Шебєкіно туди-сюди...
І ось раптом в рашкі всі сказились, -
І від півдня до північної гряди.
Хто це знав, - незвані влізуть гості,
Щоб нам навіженість показать свою!?
Хто б подумав, що жили ми на краю
Моря Люті, океану Злості.
Залишили пращури нам спадок
Справді смертоносну цю болотну гниль, -
Розплодилось в ній без ліку гадів,
Ось тепер до нас і лізуть звідусіль.
Чом святого воїна Михайла,
(А була ж нагода, та іще й яка!)
Під врочистий передзвін пасхальний,
Гадину розчавить не взялась рука!?
А тепер ми маєм, те що маєм...
Та невже зусилля наші марні?!
Важко заганяти гадів в болота, -
І це справді зараз справа непроста,
Та ми вірим, - з нами Правда пресвята!
Скільки же у нас по всій по Україні
І великих Маріуполей, і міні !?
