* * *
Вже наслухавсь пліток?
Подивись, як зоря
розмальовує захід натхненно.
Хто у грудні на себе весну приміряв,
збагатиться теплом незбагненно.
Буде вечір на двох. Дотик рук і свіча
зцілять душі від зла і вагання.
Від обіймів гарячих розтане дівча,
зникне сумнів, ослабне змагання.
У підтекстах міжрядь недомовок нема,
є прозорість в невмисних питаннях.
Межи тріском в каміні і звуком письма
ледве чутно весняне старання.
Я помилка твоя, небилицю пришив,
начитавшись, наслухавшись вісті.
Доторкнися. Не бійся, якщо согрішив.
Будь правдивим і лагідним, звісно.
І весну не губи.
В ній кохання, як сон,
з достовірними там іменами.
Скільки років ми сієм добро в унісон,
стільки ж ходять і слухи за нами.
