Сидіти набридло, томлюся до сліз,
А я за мисливцем побіг би у ліс.
Петляв би за зайчиком, аж до нори,
На білку погавкав, що зирить згори.
Я землю розрив би, я знаю, отам,
А звідти би вигнав сліпого крота.
Я песик відважний, щодуху біжу,
І голосно дзявкаю, як стережу.
Умію прогнати собак і котів,
Таку саме варту Матвійко хотів.
Хазяїн мій в школі, а я – цуценя,
Шукаю роботу для себе півдня.
Постійне безділля дається взнаки,
Й Матвійко мисливець ніякий, таки.
Цей дім тимчасово зміню, не брешу.
Мене у мисливці візьміть, я прошу.
Бажання моє справедливе й просте,
Додому вернусь, як Матвій підросте.
30.02. 2020
