Знов гули тривоги, за ніч тричі.
Обирай, ховатися чи спати.
У підвал спуститись розум кличе,
Але тіло геть не може встати.
Зранку на роботу, вигляд той ще,
Порятують кава, друзі, жарти.
Видають лише тривожні очі,
Всім за списком пишеш: Як ти? Як ти?
Від новин мов ком стоїть у грудях,
У Дніпрі в пологовий попали,
Впізнаєш себе у всіх тих людях,
Бачиш як горять мости, вокзали.
Хоч би трошки спокою на свято,
Без пожеж, смертей чи бомбосховищ,
ППО, наш колективний Санта,
Тільки ти хоч якось заспокоїш.
Далі між тривог життя триває,
Кулаки зціпили і до справи.
Просто люди. Що нас всіх тримає?
Віра в долю власної держави.