* * *
Жорстоким видався наш путь.
Безлюдно.
Очі лиш розплющ.
Життя втрачає сенс і суть –
любові виснажився ключ.
Весна іде, німі слова
не зацвітуть без теплоти.
З роману вирвана глава,
де ми ще разом і на «ти».
Яка вузесенька тропа,
не розминутися на ній,
і слід її в обрив упав…
Колись ще прийде уві сні.
Не обіпертись на плече,
не подаси в біді руки.
Горить розлуки шрам, пече,
і я мов свічка – на роки.
Ти бездоганно роль зіграв,
не в нас, на жаль, міцна сім’я.
Рушає мрія в світ заграв,
безсмертна лиш душа моя.
