Всюди бачу нині зраду та брехню...
Ідуть вони з владиками в обнімку.
Владики бояться правди, як вогню,
Бо з одиниці зразу роблять сімку...
І ми уже живем красиво, як в раю,
Відкривши рот на їх брехливі речі, -
"Я щастя і богатство нині вам даю,
А в вас чомусь упали низько плечі..."
О, Боже! Дай нам сили і відваги
Їм відповідь знайти за нашу м́уку, -
Родить правителів, творців наснаги,
А злодіїв піймати всіх "за руку."
Та люд обкрадений мовчить,
Додолу опустивши мокрі очі.
Минулий час чомусь не вчить -
На світлу думку вже немає мочі.
О Іване, нещасний мій Іване!..
Невже на світ родився ти рабом,
Невже ярмо для тебе щастя зване?..
Так став питання нині ти ребром!..
Ріши питання раз... і назавжд́и.
І вимети всю нечисть із країни...
І хрест постав, що люди не раби -
На щастя й радість неньки України!!!
