Та осінь була гарною, чарівною порою,
Зникали дні, до вечора були ми із тобою,
Жовтіло листя й з дерева падало униз,
Ми мали шанс побачити осінній цей каприз,
Котились з неба капельки, давно чекали їх,
Здавалося сумні усі та я так вже не міг,
Не міг я більш кривитися, тримати все в собі,
Під враженнями осені освідчився тобі,
Щирою взаємністю ти мені тоді відповідала,
І золотими барвами нас осінь огортала,
Проміння щедро сипалось і вітер подував,
Такої гарної осені ніхто іще не знав…..
Так швидко охопили все багряні кольори
і птахи, що летіли десь, все бачили згори,
як листя жовте падає, прекрасний той політ,
ті птахи усе бачили, а ми дивились в слід…
дрімали ночі землями, лиш холод нас будив,
проте було не холодно, він правди нас учив
а зорі щиро заздрили, дивилися на нас,
нема нічого кращого аніж – усе гаразд,
тому все відбувалося в гармонії порядку,
слова весь час повторював із самого початку,
...стеливсь туман щовечора, а вранці він зникав,
такої гарної осені ніхто іще не знав…
Опало листя повністю, дерева оголіли,
Останній місяць осені в печалі ми зустріли,
Зникала суть минулого, я не міг це пояснить,
Коли кінець побачив ти, цінуєш кожну мить,
Усе мені здавалося, що і досі разом ми,
Між нами все змінилося із наступом зими,
Сп’яніння це скінчилося і очі я розкрив,
Багато дуже холоду, багато він навчив,
Та то все у минулому, я зараз не з тобою,
Лишився я віч-на-віч із лютою зимою,
Та все, що відбувалося, я все запам’ятав,
Такої гарної осені ніхто іще не знав..
Минає час, пройшло вже кілька років
Та ті події не облишили мій спокій,
Я пізно зрозумів, як важило багато-
Уся та осінь, все те, що я утратив,
Тепер я на життя по-іншому дивлюся,
Ніяк не дочекаюся, коли чогось навчуся,
Єдине зрозумів, що втратив все, що мав,
Такої гарної осені з тих пір я більш не знав……
ID:
177715
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 15.03.2010 21:43:11
© дата внесення змiн: 15.03.2010 21:43:11
автор: Funki
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудовий твір! 
