Поет насправді теж художник.
У нього фарби — то слова.
Та малювати ними можна,
Якщо фантазія жива.
Змішай зелені і рожеві,
Додай краплину жовтизни,
І затанцює на папері
Портрет спізнілої весни.
Тепер малюй ясне проміння
На фоні золото-дібров.
Легка, замріяно-осіння
З-під пензля випливе любов.
Змішай добро і гарний настрій,
Тепло і усмішку змішай.
Ти намалюй для світу щастя,
І по шматочку всім роздай.
Не бійся з пензликом погратись!
Словами вже не говори -
Навчись словами малювати!
І вивчи їхні кольори...
Так! Це - Воно! Слова-то Фарби! Браво! Без підлабуцниства! Добре, що молодь зараз так починає писати. Коли я починав у 1995-му - на такі рядки - "Метри" - огризалися...Зараз - нова хвиля ОПАНОВУЄ ПОЕТИЧНЕ РЕМЕСЛО!!! Браво! Але це - початок тільки)))Головне - не зупинятись(не у плані - видаватися, показуватися , а у плані - працювати над стилями, засобами і технологією!!!) Успіху Вам!!!
Юлька_Гриценко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам, Євгене! Приємно розуміти, що людині із вашим стажем сподобався вірш... Раніше для поетів встановлювались певні обмеження, зараз ж е маємо повну свободу, тому й експериментую... шукаю слова в собі і себе у слові..